Задонатити

Богдан Бойчук

Нью-Йоркська школа

Богдан Миколайович Бойчук (11 жовтня 1927, с. Бертники Монастириського району Тернопільської області — 10 лютого 2017, Київ) — український поет-модерніст, прозаїк, перекладач та літературний критик, член Нью-Йоркської групи, один з її засновників. Член ОУП «Слово» та НСПУ, лауреат Міжнародної літературної премії ім. Гоголя (1998).

Читати далі

Інтимні краєвиди

Перехід на осінь

Печерські образки

Прохання

Вірші для мехіко

1. – “Коли богам останню жертву принесли,”

11. – “Попрощаймо себе в Юкатані,”

3. – “Ти вийшла крізь світанок, що зринав”

2. – “і вигрівалися тіла богів”

10. – “Помий собі обличчя до краси”

7. – “Пригадуєш, як ярмарок в Толюка”

5. – “Як світла ломили над Palacio ніч,”

4. – “і ми пішли по незагоїнах землі”

8. – “Час затримався тут в пів дороги,”

6. – “Попрощаймося сьогодні з містом,”

Вірші кохання й молитви

Вірші прощання

Дорога страстей

Вибрані дороги

“на покручених камінних сходах …”

“чорний ґрим топився …”

“на вершку гори хиталася …”

“пропихаючись тріщинами минулого,”

“твоя присутність молодила …”

2. – “квіти нидіють і розчиняються”

“я збирав тебе з вітражів …”

1. – “в полі червоніє кров дозріння”

5. – “я захлиснувся твоїм тілом”

6. – “я роздавав себе рокам”

Любов у трьох часах

Шістнадцять

Чотирнадцять

Заклинання

8. – “я виполю”

7. – “обривається провалля”

9. – “він чистий від минулого”

10. – “поражений сучасним”

14. – “бо тілá в любові”

1. – “хай переллється із”

2. – “хай покриє”

13. – “заникає”

3. – “бо я перебреду водою снів”

12. – “його долоні”

Людина І

Ти Приходив

“будуєш човни поїзди машини”

І Питаєш

Дзеркало

Кам’яні Баби

Дружність Обривається

Передостанні вірші

Погляд на себе

Фото з синами

Фото з летовища весною

Молитви

10. – Закорени Слово

19. – Слуху Моєму Даси Радость

13. – Віноград Рожденія

15. – Висловлення Жалю

1. – Молитва

22. – Возрадується Язик Мой

2. – Устні Мої Отверзеши

25. – Простираяй Небо

29. – В Покоїщи Твоєм

4. – Духа Твоєго Не Отіми

Мандрівка тіл

Жертва Біля Криниці

Майже Колискова

Нічні Співи

Краєвид 1933 р.

Над Океаном

Пісня Незнаній

“Довгі дні ростуть поміж нами”

Спомини любови

“Коли питатимуть за мною,”

Вірджінія

Голосіння

Звичайні монологи

Джорджія

Останній гість

Місто Св. Августина

Причастя

Подорож з учителем

32. – “Отак свідомістю текла вода”

33. – “в конопляних мішках шляхів”

34. – “Прибиті криком до землі”

41. – “Суворі люди світ загородили”

39. – “о, земле рідна, ти вже за плечима,”

11. – “я потягнув стерниною життя”

37. – “Ми під казармою її знайшли,”

1. – “Мені свідомістю тече ріка минулого,”

4. – “і як тепер вернутися назад,”

12. – “Не знали ми стежок ні меж”

Про жінку й пору жовтіння

Пора Жовтіння

Два Життя Віддалення

Час Зустрічі В Полі

Час болю

Старість

“Десь суть була,”

Stony Wold Санаторія

Життя В Селі

Дві Пісні

Мандрівка

Монахиня