Майже Колискова

Хлопчик : Мамо, сонце знов заснуло на сосні.
Мати : Заснуло, сину, між гілками.
Хлопчик : І гріє там хрущів ?
Мати : З жучками.
Хлопчик : І тато вернеться тепер з війни ?
Мати : Так, сину … з-під далекої землиці.
Хлопчик : Коли не буде сонця на сосні.
Мати : Як холодом повіє від криниці.
Хлопчик : Бо, ти казала, татові, як темно, легше йти.
Мати : Вночі від сонця не болять його очиці.
Хлопчик : Сьогодні він направду вже прийде ?
Мати : Лягай. І він тобі присниться.
Хлопчик : То засвіти в вікні, щоб він не заблудив.
Мати : Воскову свічку будемо світити,
щоб духи праведників прийняли.
Хлопчик : Вони хотять його забрати ?
Мати : Це так говориться про тих, що відійшли.
Хлопчик : І повертаються з війни до хати.
Мати : Вертаються у сні.
Хлопчик : І тато принесе мені хрущів,
що лазять вечором по небі ?
Мати : Лягай, і тато назбирає їх для тебе.
Хлопчик : Щоб тільки уважав і місяць не розбив.
Мати : Він знає, як по небесах ходити.
Хлопчик : А для тебе тато назбирає квітів.
Мати : Спи, дитино, спи.