Увійти

Увійдіть, щоб отримати доступ до ваших улюблених поетів та віршів.

Або
Не маєте акаунту?
Зареєструватися
Вірш тижня
Close
Картина Анатолія Дністрового / Facebook автора
Валерій Пузік

землі моєї країни…

землі моєї країни
вистачить
на мільйони могил

міст –
на мільйони снарядів
ракет
та мін

людей –
на десятки років
війни

війни –
на два
може три покоління
поки будуть живі

батьки
передаватимуть зброю свою
дітям своїм
як сімейну реліквію
чи оберіг

– останній патрон для себе
запам’ятав?
– так!

села
які згорять в попіл
так і залишаться нічиїми

тут не ходитимуть люди
відірвані ноги
кістками
вздовж замінованих стежок
лежатимуть на сонці
чи під снігом

посадки
в яких виростатимуть замість дерев руки
і вибухатимуть квітами навесні
жуками
та метеликами

і поля
де
замість картоплі та буряків
замість пшениці гречки та гороху
проростатимуть
голови
серця
печінка та нирки

замість бджіл – мухи
замість пісень – відрізані вуха

землі моєї країни
вистачить
усім

їж її як хліб

Завантажуйте наші додатки:
Аркуші на iOS
Аркуші на Android

Випадкові вірші

4000+ віршів
Микола Вінграновський

“Стоять сухі кукурудзи…”

Стоять сухі кукурудзи,
Й сухе волоття суше просо.
Лелека, мов старий грузин,
По жовтім полю ходить босо.

Лисиця їла — і нема.
Лиш облизнулась в жовтій тиші.
А з хмаренятками у звишші
Хмарина-мама йде сумна…
Дружина спить, і на столі
Лежать панчохи і в’язання.

І в шибці чорт стоїть до рання.
Зоря і чорт на чорнім тлі.

Щось в тому чорті є від мене.
Щось є для мене в тій зорі.
Лежить дорога у черлене,
І жовта хмара угорі.

1964

Олександр Олесь

Десять літ

Десять літ минуло, як пісні крилаті
Вирвалися з серця на широкий світ,
Побули в хоромах і в селянській хаті
І вернулись знову через десять літ.

І одна сказала: «Я літала всюди,
Восени співала людям про весну,
Падала промінням на холодні груди,
Проганяла думу чорну, навісну.

Я співала людям — як живуть русалки,
Як у лісі темнім папороть цвіте,
Як ловили щастя неводом рибалки,
Як на небо впало сонце золоте.

І мене любила дівчина-школярка,
І жила я часом в серці юнака…
І пливла я вільно, як по небу хмарка,
Тиха і безжурна, ніжна і легка».

І сказала друга: «Теж була я всюди,
Кликала, боролась, бурею ревла,
Кидала камінням у порожні груди,
Гнівом, як залізом вогняним, пекла.

О, коли б я знала — краще б не родилась,
Поламала крила, зогнила в багні…
Десять літ змагалась! Скаржилась! Молилась!
Билася об скелі мертві, кам’яні.

Крику ран смертельних не почують вуха
Вільних в рабстві власнім і в ганьбі рабів,
Очі їх не вгледять крил святого Духа,
Що над ними віяв і ридав без слів.

З міст я бігла в села, на лани, на луки,
Кров’ю говорила,— кров’ю і зійшла.
Досить мужикові і своєї муки,—
Куркою б прожити з крилами… орла…»

…І замовкла пісня, і зложила крила…
І нічим не міг я втішити її…
А глибока північ всі шляхи укрила…
О розбите серце, о пісні мої!

13.І.1917

Василь Махно

Борг

було по тридцятці в дев’ядесятих
він ще при силі – колишній десантник
на Привокзальній торчав як валютник
і сиґарети на пачці з верблюдом
перекупляв у найближчім кіоску
щоби відбити
позику

бабки позичив: круті відстебнули
потім лічильник тихенько ввімкнули
потім: пацан – це не джинси протерті
бабки – синонім ранньої смерті
просто замочим о пів на десяту
скажем: привіт
десанту

каже: боєць з перспективами темно
тиждень для тебе призначений термін
далі: не стукай ментам – їх купили
світло висвітлює бронзу текіли
ну, і повія якій лиш сімнадцять
також у нас
на ставці

мерс п’ятисотий від’їхав – а бабки
не подарують – як видно – собаки
ну, от і завдання сержант розвідроти
кілька ударів у корпус коротких
кілька прийомів – один – цього вчили
прапор був
вчитель

ну, а за тиждень пару тисяч зелених
можеш спитатися – тільки не в мене
це нереально – братан – я не в темі
винен за хату – але можу за тебе
сам підписатись як колись дембелями
не рахувались
з рублями

знаєш – братан – я не хочу підстави
я їм влаштую прем’єру вистави
ну, і за тиждень він їм приурочить
день ВДВ – у прийомах волочить
знає що смерть це не джинси і тільник
вижити б тільки

дев’ять крутих замочив – а десятий
смертю твоєю буде – десантник
він розрядив весь запас магазину
мерс торохтітиме доки бензину
доки запалення ключ буде в мерсі
краще тобі
померти

Згенерувати 3 випадкові вірші

Вибрані поети

83 поети

Аттила Могильний

Аттила Вікторович Могильний (16 вересня 1963, Київ — 3 вересня 2008, Київ) — український поет, дитячий письменник та перекладач, укладач неформального часопису \"Абаба-галамага\". Один із небагатьох київських династійних поетів: його батько — поет Віктор Могильний, відомий як Віть Вітько. Мати — Аврелія Могильна, угорка з Ужгорода (звідси угорське ім'я Аттила).

Надія Глушкова

Надія Глушкова (народилася 1994 р. в Одесі) — поетка, публікувалась в альманасі Alpha Centauri, колишня учасниця одеського Театру поезії "Токи Фуко" і проєкту LitZustrich, учасниця Міжнародного літературного фестивалю в Одесі 2021 року та фестивалю української культури ВИДЕЛКАFEST 2022, працювала журналісткою та лінійною продюсеркою на одеському Суспільному, наразі працює в комунікаціях.

Богдан Рубчак

Богдан Рубчак (6 березня 1935, Калуш — 23 вересня 2018, Нью-Джерсі) — український письменник (поет, літературознавець, есеїст). Автор збірок поезій, співредактор і співупорядник книжок, представник модернізму в українській поезії 1960-их років, член Нью-Йоркської групи. З 1948 у США: з 1968 викладач у Рутґерському, з 1973 — в Іллінойському університетах. Перекладав з англійської, німецької, французької. Вважається одним із видатних поетів української діаспори.

Колекції

14 колекцій

Бароко

2 поетів
Бароко (XVII - XVIII ст.) — напрям у літературі та мистецтві загалом, характерними ознаками якого був...

Романтизм

15 поетів
Романтизм (XVIII - XIX ст.) — напрям у літературі та мистецтві загалом, характерними ознаками якого є...

Модернізм

13 поетів
Модернізм (XIX - XX ст.) виник як реакція на численні революції, урбанізацію та індустріалізацію, на нього також...

Наші 20-ті

19 поетів
Наші 20-ті — термін, котрий створила українська літературознавиця Ярина Цимбал на позначення української...
Вибір редакції

Аванґард

5 поетів
Аванґард (20-ті рр. ХХ ст.) — течія, визначальними ознаками якої було руйнування традиційних форм і канонів...
Вибір редакції

Неокласицизм

4 поетів
Неокласики (початок ХХ ст.) — група українських поетів та письменників-модерністів початку ХХ століття...

Про нас

“Аркуші” — неприбутковий проєкт, що був заснований Іллею Стріхарем у 2020 році.

Ми працюємо над тим, аби відкривати нашим читачам унікальні сторінки української поезії та створювати простір для всіх, щоб творити, відчувати та ділитися поезією. Ми постійно збагачуємо нашу віртуальну бібліотеку новими іменами, зокрема робимо почутими голоси нової ґенерації української літератури.

Читати далі