Довгі дні ростуть поміж нами
і ломляться в ретині очей.
Присядьмо, бо дороги в майбутнє немає,
і я тут тимчасовий і чужий.
Поговорім про вірші й людей,
бо темряви з облич не стерти.
При шерехтінні слів призабудемо день,
який нахилиться до смерти.