Стікає каменем криниця,
пашить полин вітрів,
сковзає по цямринні громовиця
і терпне деревій років.
Присядемо до тихої розмови,
зітремо з лиць полуду днів бездушних :
я з серця вріжу скибу житньої любови
і дам тобі, як хліб насущний.
Увійдіть, щоб отримати доступ до ваших улюблених поетів та віршів.