Close
Женя Васильківська

Вечір

В неводах тиші
ловиться олив’яне небо …
Стрічками спалахи хрестять —
(Демонів ? Чому ?).

Між віями віялом
розпушується : “не треба,
не голос, не сім’я сочевиці —
чуму …”

Яркою пригорща світла
стежкокю до овиду —
(не в венах, у плісні
смерть …).

Голосом евкаліпта
тиша в пустині заквітла.
Олив’яний келих наповнився
вщерть.

Close
Леонід Глібов

Вечір

Чи згадуєш, дівчинонько моя,
Як згадую без тебе я
Той вечір тихий над водою,
Як сумували ми з тобою,
Що бог нам доленьки не дав?..
В садочку соловей співав,
За гай спускалось сонце ясне,
Плескалась рибка на воді…
«От скоро й божий день погасне»,—
Сказала ти тоді
І загадалась, зажурилась,
Голівкою на рученьку схилилась,—
І на рукавця із очей
Сльоза тихенько покотилась…

Бажав я бачить світ, людей,—
Та й бачив світ, з людьми спізнався:
А все туди не раз душею рвався,
Де соловей в садку співав
В той вечір тихий над водою,
Де сумували ми з тобою,
Що бог нам доленьки не дав…
Неначе там я щастя поховав!

[1859]
Close
Богдан Бойчук

Вечір

Гарячка спалила землю,
яка лежить, натягнувши на очі присмерк,
і тяжко дихає.

Під веретищем неба
повніє місяць,
і яснішає на землі.

До жінок, що широкими клубами
вросли у призьби, поволі ідуть мужчини,
і яснішає на душі.