В неводах тиші
ловиться олив’яне небо …
Стрічками спалахи хрестять —
(Демонів ? Чому ?).
Між віями віялом
розпушується : “не треба,
не голос, не сім’я сочевиці —
чуму …”
Яркою пригорща світла
стежкокю до овиду —
(не в венах, у плісні
смерть …).
Голосом евкаліпта
тиша в пустині заквітла.
Олив’яний келих наповнився
вщерть.