Close
Остап Сливинський

Велике круглясте тіло

прозоре розчинене в прозорому стає видимим бо
бачиш смерть як райдужну кулю що котиться навмання
старі аркові мости і їх відображення у воді
складають розтулені вуста
на них розлучаються раптові коханці

бачиш за склом
чоловік п’є блакитне вино з кулястої пляшки
господи ще стільки не випито господи а вже
оранжеві кулі і кулі райдужні світло і голоси

райдужні кулі
що їх випускають у повітря метеорологи на перехрестях
кулі що нагадують кульбаби
їх заблукані циркачі переховують від вітру
кулі що беруться з нізвідки і летять стрімко вгору
як бульбашки в склянці коктейлю
кулі світляні кулі танцюючі
кулі що злітають з шиї ї котяться навсібіч
коли пірветься нитка пірветься
мелодія танець спалахне світло

кулі не зникають
кулі не розчиняються
не обігнати їх не розтоптати
вони котяться поперед нас
важко зі сходини на сходину