Борисові Рудому
Після третьої гальби пива
у колах цигаркового диму
із патлатим скульптором
балакаємо про тінь золотої жінки.
Ріка розмови піниться і переповзає
берег круглої гальби
стікаючи золотими краплями
на землю стола.
Пам’ять доносить голоси.
Витончені торси як сад навесні
де пахне вологою темрявою
липкою кров’ю сосни
і батьківщиною кожного мужчини –
тілом бажаної жінки.
Та жінка стримить у віконці
яке колихається у піні пива
гірка
Афродита пивниць
невже усе повертається
: теплою формою слова
: гірким пивом
: грубими лініями потворного тіла