Стрийна принесла віcтку що в Криволуці об’явилася Матір Божа
це та – пояснила мені бабця Анна – яку ми бачили в церкві
і якій присвічували щороку віхтями запаленої соломи, щоб вона змогла втекти до Єгипту
Матір Божа з Йосипом втікала до Єгипту – а ми в Базарі освітлювали їй шлях
щороку вона втікала і щороку ми їй присвічували.
Ми загнали до хліва курей
і заховали старий поіржавілий ровер з одним колесом – яким Федьо їздив до школи
тепер Федьо був у війську – а ровер розібрали на запчастини – лише рама з колесом
але все одно шкода сказала бабця – і подивилася на небо виглядаючи дощу
дощ їй був не потрібен – бо хата разом із вікнами була обвішана висохлим тютюном
який щороку ми здавали до колгоспу.
Бабця дістала шалінову хустину з ружами – вдягнула білу сорочку- і взяла полатану сумку
з якою ходила до склепу по хліб і помідори – кажучи що води нап’ємося в полі з джерела або
біля Червоної керниці – запихаючи у сумку порожню фляшку з-під горілки з надщербленою шийкою
та помащений смальцем хліб – на випадок перекусити
Стрийну ми наздогнали біля Червоної керниці -вона була в сандалях – квітчастій спідниці –
з такою ж сумкою вервечкою та хустинкою -в яку поклала гроші
за якийсь час проминули Криволуцький кінець і вийшли на польову дорогу
разом із жайворонками маками і підгорілою стернею по якій ще ходили останні бузьки
наче фельдшери
До Криволуки потрібно були йти три кілометри – бабця зі стрийною увесь говорили
згадували Ісуса і молилися – обмінюючись також новинами про тютюн і бараболю –
із їхньої розмови я дізнався що скоро буде війна – а наш Федьо у війську – і що риба в ставі
спливала черевом догори – а на курей впала якась пошесть – і що людина є смертна
і все це за наші гріхи
побачити Матір Божу у Криволуці мені заважало кілька десятків жінок
які співали побожні пісні біля місця з іконою і польовими квітами
ми простояли так з годину – я почав вередувати що хочу додому – а бабця згадала про тютюн
який ще потрібно буде занести до стодоли – а вже починало сутеніти
і жайвори польові наковтавшись серпневої прохолоди замовкали
накінець стрийна сказала що Страшного суду не минути
і бабця з нею погодилася
а я тримався за бабцину руку боячись за наш тютюн кури і одноколісний ровер
за який Федьо буде сваритися – коли повернеться з війська
бо те нещасне колесо я виміняв на пачку сигарет