Close
Остап Сливинський

Кордон, фронтір

щораз вутлішим човном перевозять нас через ріку
щораз більші пси стережуть покинутих дівчаток

якщо побачиш золотих ягнят що розбрідаються узліссям
знай ти бачиш своє жадання
якщо в далекім порту зустрінеш жінок що несуть до колодязя
глеки повні води а повертають з порожніми
знай ти бачиш жадання тої котра не може тебе віднайти

ближче до кордону країна сліпих і німих мисливців
мисливців що здатні лише слухати
тонка павутина поєднує цнотливиць і вони наслухають її

ближче до кордону оскаженілих коней запрягають у повіз пам’яті
ближче до кордону злі голоси безнадійно старих матерів
як блискавки раптово вихоплюють з пітьми
жебрацьку вечерю

ближче до кордону суджені тчуть нам пробудження і голоси