гіркота лона і похиленого миґдалевого дерева
остання купіль старої осінні мандри блудниць
тіла їхні як багаття уздовж берегів
голоси їхні як вени цього краю
що закінчуються в серці випадкового гостя
пливе тяжкий кошіль уздовж замерзлих лісів
так завершується смуток вагітної
що стояла на довгому острові як розчахнуте дерево
німі небосхили і силуети дітей
срібні обличчя жінок похилені над снігом їхнього краю
забутої всіма вітчизни