залишай при собі слова
їх ніхто не почує і так
відчувай, як росте трава
над якою гуде літак
відчувай крізь взуття і ґрунт
як пульсує ядро землі
відчувай як зараз і тут
прокидаються кораблі
водорозділ зими й весни
розцілує твоє лице
ти почуєш нелюдський вий
і тепер – пам’ятай ось це
як у горлі першить від сліз
у вогні зникають міста
цю гарячу тваринну злість
цей холодний тваринний страх
пам’ятай серед тихих стін
де ти вкотре проводиш ніч
не опізнаних з-під руїн
не похованих вздовж узбіч
не народжених громадян
безкінечної боротьби
пам’ятай, як росте бур’ян
у глибинах спільних могил
крізь шаманські наспіви хвиль
і не випалену росу
відчувай цей безжальний біль
відчувай цей безмежний сум
забирай в свій тривожний рюкзак
затискай у руці слова
відчувай, як гуде літак
під яким не росте трава