за законом збереження любов не виникає з нічого
і не зникає в нікуди
груди зводить від цього пекла
ця любов трансформується з однієї форми на іншу
закарбуй її
допоки не стало гірше
вигризай цю любов зубами
обдирай до коріння нігті
захлинайся нею
поки цю любов ніхто не покрив землею
поки ця любов до живого
не стала любов’ю до мертвого
але навіть тоді захлинайся
тим, як вітер приносить голос смерті зі сходу
тим, як всупереч цьому під вікном проростають квіти
тим, як воїни пишуть
не поспішайте за мною
дайте від вас відпочити
чим ти дихаєш, коли біль роздирає твої легені
як циркулює кров, якщо серце перетворене на каміння
цю любов вирубали з корінням
цю любов посипали сіллю
а вона по весні розквітла
адже світло сильніше темряви
навіть — пам’ять про світло