викладай навколо ранкової кави тістечка
редагуй кольори
бажай гарного дня
бажай продуктивного тижня
відчувай як смакує вишня в лікері
як розчиняється маскарпоне на язику
як хрустить фундук
розкладай звук за звуком цю мить
шарудіння дивану
ледве чутне гудіння торшеру
дзвін приборів за купу грошей, замовлених у якійсь європейській крамниці
пам’ятай це —
та інше
що лежить в найтемнішому місці пам’яті
у самому твоєму нутрі
на підкладці кожного звуку
сірим фоном кожного плану
бережи невблаганну
неоплакану цю історію —
бо існують історії, для яких не існує достатніх сліз
не існує достатніх слів
і вони будують навколо себе кожну твою клітину
розкажи, як ніхто не витрушує скатертину
бо всі хлібні крихти з’їдені тиждень тому
як спочатку зникає кожне зернятко
потім — кожен листок
розкажи, як вмирати вдома мішком кісток
як тебе оплітає вічний суцільний холод
розкажи як триває голод
як спочатку пустіє земля, потім пустіють хати
розкажи, як брехати в очі своїм нащадкам про неврожай
і як там, де у всіх душа, колисати гній і тваринну лють
розкажи, як це — бути м’ясом, яке уб’ють
як про це говоритимуть — а у відповідь буде тиша
розкажи, як знищували народ
і в них нічого не вийшло