все, що тебе не зламає, потім стане твоєю молитвою
тримай це в голові
як вмиватимешся між битвами
розпускатимеш мокре волосся, дозволятимеш йому впасти на очі, залізти в ніс
зрештою звідси ти йдеш тільки з тим, що сюди приніс
все, що з тобою трапляється, все, що спробує тебе вбити
все це навчить головному — довірятися і любити
падати без страховки, без розкреслених попередньо меж
все, що в тобі є — любов, все, що залишиться після — теж
ребра, покриті її свинцем, не ламаються під чоботами і вагою пресу
вона втискається у зап’ястя твої зірками, запалюється трасою на одесу —
фаєрами й шрамами, синцями на пів коліна, тривогою, що намотуєш на кулак
кожного разу, коли не знаєш, чи робиш правильно
вона точно знає — так