Close
Женя Васильківська

Вечір («Зачерствіло небо в гущавині…»)

Зачерствіло небо в гущавині,
замовкли під хмарами гуркоти,
нескорими, пізніми кроками
плететъся галявами світло.

Затрималасъ ніч, похилилася
над гребенем, волос розвіявши;
на вікнах, майнувши хмариною,
розжеврілись очі жаринами.

Дурман поміж жалами тінитъся,
у клена захмариласъ грива,
і б’ються під серцем розхитаним
недавно народжені крила.