Close
Женя Васильківська

Утоплена

Зернами падає
срібло з очей —
в чорній криниці
срібло зійде.

В горах, під каменем,
вечір застиг.
В хмарах — скривавлені
відбитки ніг.

Плахтою, вовною
небо горить.
В гирлах безводних —
безрибна сіть.

Петлями, вузликом,
думка — слимак —
їжиться іклами
диких собак.

Погляд оливою
ллється в відро.
Коло криниці
привид пройшов.