у вівторок вранці у храмі порожньо
тільки на задньому дворі волонтери розвантажують автівку з гумдопомогою
у храмі так порожньо
що здається, ніби сам господь бог вийшов звідси туди ж
допомогти тягати коробки з одягом
коробки з ліками
дитячим пюре
продуктами довготривалого зберігання
бо настоятель храму щойно повернувся з полону
і йому ще складно піднімати важкі предмети
і така допомога йому потрібна
ти приносиш з собою одну-єдину свічку
яку колись купила бабуня “аби вдома була”
ти приносиш з собою одну-єдину свічку
шукаєш місце, куди б її поставити
обпалюєш низ свічки так, аби віск почав крапати
важкими великими краплями
і ти ставиш цю свічку — одну-єдину
за шестирічну дівчинку з курорту одещини, в будинок якої влучили росіяни ракетою
за кожного з азовсталі —
тих, кого перевозять в окупацію з блокадного міста
тих, кого обіцяють, що перевезуть
за однокласника з початкової школи,
який виставляв у фейсбук фотографію у військовій формі
за невідому дівчину з твіттера, про яку пишуть,
що вона не виходила на зв’язок від початку квітня
а ще
за хлопчика сашу, якого шукали живим
за поліцейського данила, який захищав маріуполь
за тримісячну кіру
за вчительку знайомої знайомої, яка була на вокзалі у краматорську
за кожного, кого повертають загиблим додому,
і жителі кожного селища і містечка стають на коліна,
бо саме так зустрічають героїв
бо саме так зустрічають героїв
які не помирають
догорає свічка у храмі
а ти продовжуєш і продовжуєш говорити комусь імена