у прощену неділю ти прощаєш
хлопця, в якого була так закохана тієї зими, а він і не помічав
колишню подругу, з якою так востаннє і не поговорили
знайому знайомого знайомого, з якою щомісяця пили каву, а потім посварились через політику
ти прощаєш насмішки однокласникам
нервові ночі колишнім
грубість контролерці в трамваї, яким щодня катаєшся на роботу
ти прощаєш всім все і двічі
за минуле, майбутнє і не сказане, але подумане
ти прощаєш навіть тим, на кого і не думала ображатись
але
ось ти відкриваєш новини
дивишся на те, як намагаються врятувати життя шестирічної дівчинки
і не можуть
дивишся на те, як твої друзі вдруге за вісім років збирають валізи
і їдуть кудись
до кінця не знаючи
чи чекає їх хтось
дивишся на те, як шукають когось з харкова
бучі
херсона
когось дуже рідного, когось, з ким немає зв’язку
дивишся на те, як один за одним вбивають тих, про кого ти чув
кого ти знав
дивишся, як на місці ваших побачень тепер руїна
сповнена темряви, залізних уламків і тіл
які ми поховаєм згодом
дивишся
і розумієш
що сьогодні ти не пробачаєш за це
ніколи
нікому
ані сьогодні
ані в будь-яку іншу неділю