тиша в тобі заглушила внутрішній стукіт
зацвіркотіла в грудях і підібралась вище
я – ніхто
я – тільки жінка у синій сукні
яка прийшла переконатися що ти
ще дихаєш
жінці у синій сукні байдуже
як ти назвеш її
вона тобі ні друг ні ворог не кохана і не колишня
скриплять у тиші голосів наших похилені вежі
дихай рівніше – можливо ми станемо
ближчими
можливо наші всесвіти зойкнуть
і переплетуться
язиками полум’я пострілами
влучно в серце
можливо ранок ніколи вже не наступить
і ми не помремо – принаймні не у цій версії
жінці у синій сукні не шкода ні тебе
ні жодного із присутніх
варто жаліти тільки тих що
небезнадійні
тишу тремку за горло впійману принесуть мені
знеможену
твоїми необережними словами та діями
і що ти зробиш тепер
коли вона від моїх пальців і губ залежна
молитви як вітри січневі в димарях
б’ються і свищуть
синє сукно стане їй небом очі стануть пожежею
говори
поки я тимчасово беру собі
твою тишу
2013