Співа про долю світу й косить брук,
Чекаючи трамвая, босий тренер.
Зупинка, клен і тенор — в павутинні,
Та він вимахує косою, — на оброк —
Скосивши бльок, він — мотузок прорік
Й — мотуззям брів — з каналу тягне тоню. —
Світанку жили в желятині тонуть.
З косою тенор відчуває брак
Повітря й зосереджує увагу
На торс конячий, що заповнив вигин,
Де світ на дві частини розколовся :
Крізь порожнину миготять колеса
Та відсвітів проріджений могар.
І тенор, що з косою, — вихилясом —
В потойбік — хороводи із мегер.