Суховії

Кажу я, що кохання є зеленим,
Та знаю, що марніє легко листя.
Як суховії віють над коханням,
Тоді обіти й очі не яскряться.
Наш спокій геть несеться разом з пилом,
Ріка обіймів висиха до ріні,
Не видно горизонту вже — недаром
Нікого не кохається востаннє.
Єдиний дощ такій посусі — сльози.
Коли ти плачеш, я не хочу горя.
Не можна зрозуміти лист без рожі —
Незгода родить — це любовна норма.
Тому: розкрию руки — твоя зелень
Несеться суховіями до мене.