За топірцем манджає білий день,
І ніч готує знов зірок макітру.
Весняні труби засурмили; йде
Моя весна назустріч вітру.
Зостався — там — чічками битий плай
І чорний бір, що витканий казками, —
Шукаю вишивкового тепла;
Тулю до серця сірий камінь.
Новий вже обрій хилиться, мов тин,
Нові шляхи мені сміються дрібно.
Я скарб взяла з собою лиш один :
Глибоко в грудях пісню срібну.