Ми переміщували холодильник
з другого поверху у провулок –
на іржавій долоні поріз виник,
і кров залила рисунок.
Я написав на холодильнику “птах” –
і він вилетів у вікно: ого!
за три тополі, панельний будинок, а на руках
ще більше проступило червоного.
Написав на стіні “машиністка” –
і вона почала друкувати все, що я казав,
написав на дев’ятці “шістка” –
і цифри її вигнали зі збірника вправ,
на злі написав “коняка”, на коняці – “пасеться в лузі”,
на всіх ворогах написав “дякую”,
на всіх друзях написав “друзі”,
написав “сяйво” на людині, написав “повільні скоріші”,
написав “поезія” на хлібові й скатертині –
і мав книжку віршів.
останнє написав: “Хай не буде ні сіль, ні серпень,
ні світло, ні містерія, ні акація, ні чоло,
а – Троянда,
хай все буде Серце”.
І було.