(Скорбна Мати з Юкатану)
З бородавок вулканів — дим вужами
Майоліковий тьмарить обрій,
І кухоль груди черпне болю
Струмків незнаної землі.
Ось вона йде, і чорний омофор
Спливає на пребіле плаття,
А хрест долонь несе сухоти,
Мов причастя.
Під луком брів щось світиться
Таке дзвіничне,
Здається, там, де ступить, пробиваються
Святі джерела,
І люди й звірі йдуть побожно пити
Йорданську воду.