Що буде потім? Частина виїде, частина загине.
Решта зачепиться за поріг і якось собі триватиме.
Розівчаться відрізняти, де друзі, де вороги.
А коли всіх зрівняли тепер — чи варто?
Будуть носити штучні квіти на цвинтарі,
випалювати суху траву, воювати зі здоровим глуздом.
А як іще виживати у цій диявольській грі,
коли сьогодні ти — герой, а завтра — лузер?
Присиплятимуть свої спогади, як домашніх улюбленців,
на ніч забиватимуть дошками вікна і двері.
Якось жили раніше, до крові кусаючи губи,
тепло і сито, нехай і без високих матерій.
Щоб вижити за будь-яких умов, потрібний хист
відганяти думки небезпечні, як підземні води.
Може, розкажуть внукам своїм колись,
як це — розвернутися за крок до свободи.
Плекатимуть на просторих кухнях жаль,
стратегії мирного опору, духовної оборони.
Тільки та, що з діркою у грудях, гостритиме ножа.
Тільки той, що голіруч тримав межу, лічитиме патрони.
2019