казали нам
дивіться всередину
квітки
як спить її серце
заховане під простирадлами
з ніжностей
а ми брали
і їли її клапоть
за клаптем
і не наїдалися
казали нам
дивіться під крило
пташки
коли тільки-тільки
навчилась літати
бо її серце
чисте й неспіване ще
без приспівів
а ми намагались
відмалювати її
пір’я за пір’ям
аж до зламу гілки
казали нам
зупинитись посеред
розмови
між словом і знаком
щоб вгледіти серце
смутку й прощання
а ми хапалися
за кожну літеру
як останню
і наш голос тонув у
зітханні тиші