У мене було зайве ребро –
я віддав тобі його,
у мене було царство – я віддав тобі половину,
у мене було щось таке, що я віддав цілком,
у мене було Серце – але воно
ніколи мені не належало:
як хліб не належить маслу, як Троянда не належить руці,
як Втрата не належить словам. Серце,
що у власності Форми, стукає мені, стукає –
як хтось, кого закрив у темній кімнаті, –
навмисно чи випадково.
Серце я називаю ключем,
коли забуваю ключі, і заводжу машину,
скрутивши дротики замка запалювання.
Серце – так само поцілунок, грушевий льодяник.
Серце називаю поцілунком, коли крізь губи чути
стукання іншого Серця. Серце –
я витягаю з грудей і запихаю в кишеню,
коли неможливо витримати –
а воно замащує новісінькі сині джинси
і стукає мені, стукає.