Серпневий прохолонув вар.
Напрявши гарусної пряжі,
Мереже кучеряві мажі
Вечірнім золотом гаптар.
Ще зелено в блідій поливі,
Як на осінніх косах верб,
А вже кладе хтось тіні гливі
На тонко викреслений серп.
Померкло горяне горно.
Вдягає ніч жалобне рам´я.
О, хто це ранить утлу пам´ять?
День одгорів. Давно.