речі збирають пил і втрачають пильність
в домі де оберегам немає місця
в місті де всі годинники зупинились
жили ми довго дивно що менше місяця
з першої миті коли обірвалось небо
просто в долоні викотивши планети
світло ще дихає вичахле і занедбане
в лампу надтріснуту б’ються слова і нетлі
назви усі забуто сліди заметено
як нам було любити між цього мотлоху
битись буяти і не боятись вмерти
слухати як згоряють фальшиві ноти
касові чеки квитки на нічні сеанси
жмутки зів’ялого вересу запах меду
зовсім із іншого світу немає сенсу
довго тривати якщо ці серця — комети
довго лукавити сипати сіль у закути
речі втрачають обриси у безпам’ятстві
губи мовчіть ви не зможете розказати
так як зуміють наші відбитки пальців
2013