я би міг прожити без тебе.
я не помер би.
ну, можливо, трохи у барах спустив би нерви,
недосипом здоров’я стратив, але не вдосталь,
щоб померти –
хіба що в плані напитись в доску.
може б трохи пожив у друзів, аби пустило,
побродив із пачкою “бонда” місцями сили,
пописав сумного, послухав старі плейлисти,
почекав, допоки почне опадати листя –
та й по всьому.
життя пливло би за всяких рішень.
та, при цьому, воно було би якимсь сірішим.
я би мав, напевно, і щастя, і трохи звершень,
але нащо,
якщо про них ти не чуєш перша?
так що, знаєш, чесно, я міг би без тебе.
просто
це було би ніби вертатись у темний простір
після миті світла. і там коротати вічність.
я би зміг без тебе прожити.
але навіщо?
(2021)