По вулиці, скільки ока,
Літають розкриті парасолики,
Ласкаво пропонуючи охочим
Безплатно
Улегшити спосіб пересування.
Та чомусь
Ніхто не зважується,
Боячись надто заборгуватися
Здирникам,
Що часто стоять
За дармовими послугами.
І за парасолик
Хапається тільки одна бабуся,
Яка вже нічого не боїться,
Разом із кучерявим онучком.
І вони обоє
Так гармонійно пливуть
Над головами перехожих,
Що кожний зупиняється
Й обіцяє собі віднині
Почати нове життя.
Увійдіть, щоб отримати доступ до ваших улюблених поетів та віршів.