Я – музика.
Але мене ще треба видобути з каменя.
Як ти це робиш? Де такому вчили?
Торкаєшся —
І наче огортає пламенем
Тремтять всі струни,
І натягуються жили.
Я — келих,
Але мене треба виплавити в гуті.
Ніхто не знає як, це втрачене уміння
Старі майстри повчають,
Але ти не хочеш чути
Всміхаєшся —
І я наповнена промінням.
Налий у мене зміст,
Розбав на око
Хай буде не таке густе, як туга
Розбий на друзки,
Розбери і вилий ще раз
Створи мене удруге
Обійми, як друга
Зроби ковток.
Торкнися ненароком
Надпий,
Я маю спрагу до уваги
Найбільші далі
можуть виявитись кроком.
Чи до снаги тобі сніги?
Чи так печуть печалі?
Я – музика,
Та де твоя рука?
Тримай на струнах
Хай всі чують
Гратиму, як град
Так голосно, що голос мій — ріка.
Так тихо, що мій шепіт — водоспад.