Між двома рибами
мости не встоять …
(“Ми всі поранені,
ми всі незгоєні”).
Зловіщі струни
лунають в крові,
холодним попелом
шумлять дороги.
Закрилось море
габою з тіней,
зрубано ніжний
кораль проміння.
Падають води —
і гусне вітер —
тримати весла
чи вглиб летіти ?
(“Не лий дзвінкого
вина у глечик,
хай стихне хвиля,
наш дзвін далекий.
Не став солоних
хрестів на вії —
ми без соломи
вмирать не вмієм”).