пісні з мінус першого поверху

війна це коли
немає про що писати додому
зла постіль дивиться вгору
небо дивиться вгору
і всі знають усе
немає про що говорити
з ким покурити
трави мирних часів
на балконі
на виноградарі
поки натомлене місто
перекочується з боку на бік
уві сні
це тому
маршів не крутять на дискотеках
і буде поезія після
бучі
маріуполя
бучі
зла каша дихає вгору
душа
зла
падає
вгору
ще вище
так ніби лиш
тут внизу відбувається щось цікаве
тут знизу діти
ще тримають ляльок
здерев’янілими пальцями
тут окупанти
притискають до пробитих грудей
техніку
косметику
і санкційні продукти
тут
куди ніхто не хоче поглянути
звідки немає про що писати
хтось насвистує твіст
до зустрічі в телефоні
я дуже тебе люблю