ці стіни пам’ятають наші тіні,
кімнати пам’ятають наші запахи,
ці двері пам’ятають, як ми вийшли,
аби не повернутися ніколи.
уявимо, що пил – це просто іній,
уявимо, що час – це просто за́бавка,
уявимо, що тут панує тиша,
бо всі пішли курити на балконі.
уявимо, що в цих порожніх чашках
шипить “шабо,” замішаний із колою,
що ми і не дівалися нікуди,
що нам усе примарилося сонно.
ці стіни ще не знають, як нам важко,
для них ми молоді і неподолані.
вертайтеся скоріше з перекура.
не слід було виходити назовні.
(26.VII.2021)