Close
Мирослав Лаюк

никола

наче торгашів з храму
він ішов до картоплі кукурудзи
редиски кропу з такою усмішкою
мов до церкви
а баба ганя завжди жалілася
що він нікого так не любить
як грушку ним колись посаджену
посеред саду
між горіхом і ранетою
і та грушка давала найкращі груші

він вчив мене сороміцьких коломийок
і посилав співати їх бабі
за що видавав сирного коника
він будив мене уночі
подивитися на їжака
який шарудів біля криниці
або на сову
яка пугикала на вершку черешні
чи лисицю
яка не помічаючи нас паслася у саду

діду коли ми зустрінемося
я вам за сирного коника
заспіваю ще багато сороміцьких коломийок

а груша ваша всохла
зразу після вас