наші вишивки
наче насічки червоні на білому тілі
наче рани посічені склом
уламками залізяччя
шматками бетону
ось тут бачиш пташечка є
червона
це мені прилетіло
і пам’ятає про це моя прабабця
ось тут чорна риска
довга така боріздка
чорного опіку чорної посівної
чорної туги моєї прапращурки
за моєю тугою
а отут каже моє коріння
над червоним посіченим
над чорним обпеченим
як над тілом понівеченим і вбитим
висадимо найкращі
найболючіші квіти
і я опираюсь недовго
беру до рук нитку і голку
і вишиваю
ось земля моя
ось довга моя дорога
ось пагорб у квітах
ось вода якої треба було не згубити
ось талий сніг який ми пили
ось вогонь який дав нам жити
ось кров моя
долилась до старого світу
ось тіло моє
схилилось
Господи
я буду й надалі
вишивати
всі болі мого народу
проживати
на цю нитку ми всі нанизані
ось слід червоний моєї нескореності
ось слід чорний моєї сили
і всі мої переможні квіти
що зможуть і землю і серце вкрити
ніжними пелюстками
тонкими пагонами гнучкими стеблами
прозорими покривалами
міцними ребрами
06.04.2022