Нащо слова? Ми діло несемо.
Ніщо мистецтво і мана теорій.
Бо ж нам дано знайти життя само
В красі неповторимій і суворій.
Що вибереш, чи образ бездоганний,
А чи праобраз для усіх один?
Міцніша віра і дзвінкіший чин
За словоблудіє і за тимпани!
Ось сходить, виростає, розцвіта
Благословеніє не форми,— сути.
Одвага. Непохитність. Чистота.
Милуйтеся! Беріть! І будьте, будьте!…
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Колись нащадкам стане час наш — «час
Понурих воєн, варварських звичаїв»…
(Цей час ласкавий, що так щедро нас
Чеснотами одвічними вінчає!…).
На згарищах, що їх покриє порох,
Не залишиться статуй кам’яних:
Лише — легенд безсмертних кілька… Й їх
Втілятимуть у безконечних творах.