Ліс заміновано, сосни тепер у заручниках,
Камінь на серці мохом порослий щербатий
Над багаттям нічні голоси:
Гострять списи ліси,
Ну а гори готують гармати —
Потім будем любити,
зараз треба стріляти
Місяць в розвідці,
як ревізор.
Не позіхає. Пильнує на південь дороги
Розклавши карти,
зі млостю думає, як після перемоги
буде зручно позирати
в цей тепловізор
за таємними коханцями.
Куди тече ця річка?
Всі річки впадають у Дніпро.
То Київ на ньому — це серце?
Б‘ється.
Б’є ворогів, рве береги
Переганяє кров
Реве.
Не стогне, це він так сміється.