…а засинаємо – як і належить –
у різних ліжках
на протилежних кінцях онімілого міста
лампи настільної виснажений світляк
луснув і вистиг
в складках одежі згорнулись клубками
і сплять
свідками дня не упіймані
шелестокрили
чорна пташина приречено
хрестики лап
ставить на біле
що нам залишиться,
окрім як відстань між “після” і “до”
надто нестерпна
щоб умістити в слова й одиниці
як нелегали –
вночі переходять кордон
наші зіниці
темні фігурки донизу спускаються
по темноті
пальці наосліп вишукують втрачене –
пальці затерпли
темрява нас виганяє як демонів
з тіл
власних і теплих
що нас єднатиме в мить
як останній ліхтар одцвіте?
що нам залишиться після останнього пострілу світла?
як дирижабль у порожньому небі росте
спільна молитва
2014