Close
Леся Українка

«Хочеш знати, чим справді було…»

Хочеш знати, чим справді було
те, що так колись пишно цвіло,
що на серце наводило чари,

світ вбирало в злотисті примари,

те, що сяло, мов чистий кришталь,
а безжалісне й гостре, мов сталь.

Приторкнутись ти хочеш близенько,
придивитись до нього пильненько,
скинуть з нього покраси й квітки,

одрізнити основу й нитки, –

адже часом найкраща тканина
під сподом просто груба ряднина.

Залиши! се робота сумна,
не доводить до правди вона.
Глянь, смереки зеленії коси

повбирались у ряснії роси.

Не питай, чи то справді роса
самоцвітна, всесвітня краса,

чи то, може, те сонце здурило,
в лелітки дощ холодний змінило,
або, може, то хитрий вітрець

з марних крапель сплітає вінець,

або, може, то винна смерека,
що показує росу здалека…

Буркут, 10.08.1901