Я більше не плачу… Я муку свою
В кайдани на вік закую:
Народ мій закутий в кайдани,
Горять його рани…
душу свою
Я ранам його віддаю…
Я більш не співаю: в борні уночі
Співають залізні мечі…
Вночи блискавками літають,
До бою скликають,—
І меч мій в борні
Нехай заспіває мені.
Доволі мовчати! Глухі і німі
Раби закричали в ярмі,—
Народ закричав мій: «до бою!
За землю, за волю!!»
в помсті сліпій
Кричу я: «за волю! на бій!»
1905