Жінки — як годинники,
найточніше відбивають плин часу.
Бувають механічні, сонячні, наручні
гучні й беззвучні
педантичні атомні
Звикли розбирати себе на коліщатка,
Часом згублять одне і довго не можуть стати до ладу
Мають маятник,
Що запускає цей механізм безупинного коливання
Вагання в собі
Задають власний ритм, ту неповторну ходу.
Накручують себе, наче будильники, переводять стрілки,
плутаються між літнім і зимовим часом.
А часом відчувають,
як у грудях щось дуже голосно б‘ється.
Можливо, там схована годинникова бомба. Вдало замаскована в пісок,
у їхніх фігурах-пісочних годинниках.
І годі шукати, де там детонатор.
Якщо ти так близько, що чуєш цей бій,
надто пізно тікати