Серця
Ольги, Ігоря, Віктора, Варвари,
пишногрудої медсестри, коли зліг із лімфовузлами,
сторожа з катарактою, кардіолога, бородатого санітара,
пацієнта в палаті, який ходить козирними тузами,
шепелявої аптекарки, яка неприємна людина,
пацана, котрого торкнулась знайома білявка,
пані з трьома корґі, серце Сина,
шахтаря, таксистки, міма, астронавтки,
серця тих, хто погані та добрі люди, тих, хто спочив у мирі,
серце того, хто був і хто далі буде, серце Данте Аліг’єрі,
святих мощей, серця страчених подалі від очей,
у полюванні найкращих, роздертих у звіровій пащі,
в Авраамі, у його синові Ісакові,
у зірках, у передчутті кінця,
у квітці макові –
всі серця – за формою – однакові,
але не такі самі – у Наталі, Христині, Іванові, Хомі,
у Вірджинії, Петрові, Павлові, Леонардо, Жакові.
Всі серця – і кров’ю облиті, і відкриті, і камінці –
всі серця поза тілами,
всі серця – в’язка у руці
квітки з пурпуровими пелюстками.