I
Хриплим відламком
старечий голос —
рвучким стаккато
струни гітари.
Брязнули вістря
скреготом сталі,
зойкнули стрілами,
болем зламались.
Гортанним відгуком
згадка — печери,
босі циганки,
вежі Севільї.
Помста жорстока,
пристрасть гаряча,
вітер південний
піском скрегоче.
Вечір — вином,
і під звуки фанданґо
в черлені заходу
танцює пристань.
В шорсткому танці
губиться радість —
сонце кривавить,
вечір вмирає.
Білим, безмежним,
пустинним сумом,
тремтять холодні
губи гітари.
(1957)
II
Над безкрилим
голосінням
чорні води
закипіли.
“Не вернутись
нам до саду,
не черкнутись
цвіту яблунь”.
Не пелюстками,
а градом
заридали
три гітари.
Крізь галуззя
дзінкострунне
перебір
сердець лунає.
(1958)
III
Уста лямпади
чорною копіттю
значать коліна
задуманих постатей.
Уста гітари
дзвінкими ранами
тривожать каменя
буття безгóлосе.
(1959)