Колесо скрипить від втоми, обертаючи дугу,
Скільки ще іти додому по закляклому снігу?
Скільки дерти перелогів до останньої межі,
За якою — Перемога?
Боже, підкажи.
Буде холод брати попіл, годуватиме з руки,
Доки сонце перетопить ікла криги на струмки,
Від яких проб’ються квіти, оплітаючи хрести.
Лиш дожити б. Аж дожити б.
Боже, захисти.
Не здобуде гору морок, доки є хоча б свіча.
Будь із нами, Боже, поряд, як настане Вовчий Час,
Теплим вітром, сивим димом, тріском вогнища під ним
Проведи нас через зиму,
Боже, до весни.
(1.XII.22)