з беззвучности мене зове
голос ліри —
дужий потік
я лину мрякою
над дзеркалом терновим
Стикса
благословиться
уже на день
я рину в голосі кохання
чому киреї кипарисів
і крони чорнокленів
у жалобі
і майви вітру
як хустки прощальні ?
чому заголосила ліра ?