Я ніколи не був дефектним — ідеальний сегмент суспільства.
Не курив. Не вступав у секти. Не лягав ночувати після
Одинадцятої години. Не виходив за межі двору.
Не псував з пацанами стіни — просто часом крутився поряд.
Я щоранку ішов до школи і ніколи не мав прогулів,
Я вдягався у сірий колір, щоб не рушити гаму вулиць,
Я ходив по старих маршрутах і не спізнювався додому,
Я не пив — це було не круто. Я приносив у дім дипломи
Всеможливих навчальних двіжів. Я був довбана гордість школи.
До сімнадцяти якось вижив. Далі все понеслось по колу.
Універ не зламав рутини — просто трішки її розбавив,
І продовжувалось невпинне існування у межах правил.
Готуватись на кожну пару. Зазирати в прогноз погоди.
Зберігати порожню тару — ну, бо раптом відключать воду.
Паспорт — брати завжди з собою. Прокидатись о восьмій ранку.
Не ходити на мордобої. Не тинятися по гулянках.
Не встрягати, якщо побачиш, як на вулиці б’ють невинних.
Не шукати подвійних значень ані в репліках, ні в новинах…
І в страху, що де-небудь влізу покидаючи рідні стіни,
Я ніколи не йшов на ризик і тікав від своєї тіні.
Я боявся всього нового. Я дрижав від дзвінка у двері.
Переходячи за пороги майже виключно на папері.
Я лишався у межах норми. Ну і що, що нема свободи?
Так зате не боїшся шторму, доки плаваєш в тихих водах.
Не відбудеться щось погане, будеш ситим, здоровим, цілим,
Доки все йде у межах плану і не треба вкладати сили,
Щоб ламати загальний вектор, пробиваючи шлях натужно.
Я ніколи не був дефектним, бо для цього потрібна мужність…
Спільна праця несе красу — і
це, погодьтесь, уже немало
Механізми тому й працюють, що працюють усі деталі.
Бо для чого людині воля, якщо буде спокійна старість?
Я дефектним не був.
Ніколи.
І тому я дефектний зараз.