Перші квіти на липі — наче літні міські зірки.
Час любити і пити рожеве. Їхати до ріки.
Відпускати волосся й минуле. Комети ловити.
Витирати старими газетами вікна, читати статті
із іншого життя. Про світ до того, як побитись.
Перша зірка на небі. Це червень. І це твоє місто.
Ніч, наче створена на запити коханців і контрабандистів.
Друга зірка сріблиться сережкою в вусі, третя в келисі,
п’ята — тату на зап’ясті, сьома впала у сон, восьма у русі,
дев’ята — в руці. Одинадцята — ціль. Дванадцята в серці.
Виціловуєш ціле сузір’я на ключиці. Присмак солі на язиці.
Перша згадка про літо — це повість полум’яних літ.
Вже пече загоріла спина і повний черешень живіт.
Полуничні вуста, абрикосовий шепіт і затінок віт.
Все по-справжньому. Вперше, немов знову вчиш алфавіт.
Такий червень, що хочеться жити. Просто живіть.